Влітку 2021 року в моїх планах було провести два походи Карпатами. Один – повноцінний похід із досить досвідченими учасниками. Другий – умовно «дитячий» похід, у якому могли б брати участь як моя сім'я, так і друзі зі своїми сім'ями. Логіка підказувала, що найпростіше провести ці два походи поспіль, щоб я зайвий раз не виїжджав із Карпат і не приїжджав знову. Ближче до серпня ми остаточно визначилися і з маршрутами, і з учасниками. Що ж у нас вийшло?
Піти зі мною у «дорослий» похід зміг лише мій близький друг та однокурсник Сашко. Шкода, що інші не змогли. Але Сашко – дуже надійний та досвідчений товариш, тож я не був засмучений. В якості маршруту ми вибрали найвищий хребет України – Чорногору. На Говерлі ми були вже не один раз, тому вирішили зайти на Чорногору не дуже популярним способом: збоку, прямо в середину хребта, щоб одразу опинитися на красивій горі Шпиці. А дістатися Чорногори ми вирішили пішки від вокзалу Ворохти.
Щодо «дитячого» походу, то брати участь у ньому погодилися 11-ро людей, серед яких – не лише родини з дітьми, а й окремі дорослі, яких привабив легкий маршрут: три дні по 5 км на день. Окрім невеликого кілометражу, на учасників мав чекати найменший і найлегший набір висоти, який я тільки зміг знайти: дуже плавний підйом на 150 метрів гарною дорогою. Ми мали пройти від водоспаду Кудринець поблизу села Черник через перевал Переслоп до Яремче.
|
|
Маршрут «дорослого» походу
|
|
|
Маршрут «дитячого» походу
|
Треки походів:
Отже, на початку серпня ми з Сашком виїжджаємо з Харкова до Полтави денним київським експресом, потім пересідаємо у потяг Полтава-Ворохта.
День перший. Приїжджаємо до Ворохти із запізненням на годину. Плавно набираючи висоту, піднімаємось на хребет Рижі. Доходимо до хатинки на хребті. Вона виявляється порожньою. Поруч – два джерела. Ночуємо у хатинці.
|
|
На вокзалі у Ворохті
|
|
| Ворохта |
|
|
Хатинка на хребті Рижі – місце нашої ночівлі
|
|
|
Хатинка на хребті Рижі – місце нашої ночівлі
|
День другий. Ідемо хребтом. Вершина гори Кітилівка (1383 м) складається з мальовничих скель. Від гори Копець (1336 м) починається крутий спуск. На середині спуску – гарні краєвиди на Чорногору та багато інших гор. Виходимо на трасу у районі Кривопільського перевалу (970 м). Позначений на карті магазин не працює (судячи з вигляду – давно). Купуємо у місцевого жителя пиво та мед із горішками. Рухаємось далі і стаємо на ночівлю біля підніжжя хребта Кострича.
|
|
Скелі на горі Кітилівка
|
|
|
Скелі на горі Кітилівка
|
|
|
Вершина гори Кітилівка
|
|
|
Вид на Чорногору зі схилу гори Копець
|
|
|
Гора Маковиця (1161 м) та її околиці
|
|
|
Стоянка біля підніжжя хребта Кострича
|
День третій. Піднімаємось на хребет Кострича. Він тягнеться паралельно Чорногорі та має кілька вершин висотою понад 1500 метрів. Чорногору розглядати з нього дуже цікаво. Потім йде невеликий спуск з хребта, і найкоротшим шляхом ми йдемо до підніжжя гори Шпиці. Дорога подекуди не дуже зручна, на стоянку (галявина перед підйомом на Шпиці) виходимо дещо пізніше, ніж у попередні дні.
|
|
Вид на Чорногору з гори Кострича (1585 м)
|
|
|
Руїни туристичного притулку на полонині Маришевській
|
День четвертий. Затяжний підйом на Шпиці стомлює. Але нагорі на нас чекають дуже гарні скелі. На схилі Шпиць бачимо маленький шматочок снігу. Рухаємось хребтом. Піднімаємось на гору Ребра (2001 м). Потім починаються дощ і сильний вітер, і наступну вершину (Бребенескул, 2035 м, друга по висоті гора України) ми обходимо схилом, не піднімаючись на вершину. Потім погода покращується. Не доходячи 500 метрів до скелі Вухатий камінь, стаємо на ночівлю. Різко налітають сильний вітер та дощ. Удвох насилу встановлюємо намет, потім вичерпуємо з нього воду і сидимо, притримуючи зсередини дуги, боячись, що вітер їх зламає. Вечерю готуємо на пальнику. Лягаємо спати.
|
|
Підйом на Шпиці, вид на гору Гомул (1787 м)
|
|
| Скелі на Шпицях |
|
|
Шматок снігу під горою Ребра
|
|
|
Шматок снігу під горою Ребра
|
|
|
Група туристів на Шпицях
|
|
|
Вершина гори Ребра (2001 м)
|
|
|
Захід сонця після бурі біля Вухатого Каменю
|
|
|
Захід сонця після бурі біля Вухатого Каменю
|
День п'ятий. Вітер та дощ не вщухають. Близько 12:00 погода дає нам 10 хвилин без дощу, ми швидко збираємо намет і йдемо. На Вухатому Камені – дуже сильний вітер. Але тут починається спуск, і що нижче, то краще погода. Спуск стрімкий, але на шляху – гарні скелі, які не вдається сфотографувати, оскільки техніка захована від дощу. Доходимо до села Дземброня, обідаємо у кафе, і, вийшовши за село, стаємо на ночівлю на березі річки.
День шостий. Підводимося рано, щоб встигнути на рейсовий автобус. Сорок хвилин швидкої ходи, і ми на зупинці. Доїжджаємо до Верховини, пересідаємо в автобус до Надвірної. У Надвірній селимося у готель у центрі міста. Завтра Сашко звідси поїде додому, а я зустріну учасників «дитячого» походу.
День сьомий. Ідемо на вокзал та зустрічаємо учасників «дитячого» походу. Завантажуємось у заздалегідь орендований автобус та їдемо до початку маршруту. Дорогою відвідуємо Пнівський замок. Сашко залишається тут гуляти в очікуванні свого потягу, а ми їдемо далі. Висаджуємось біля водоспаду Кудринець. Ідемо вздовж річки Зелениця. Окрім гарних пейзажів, зустрічається також працююча нафтова вежа. Ночуємо біля річки поблизу початку підйому на перевал Переслоп.
|
| Пнівський замок |
|
| Водоспад Кудринець |
|
| Водоспад Кудринець |
|
|
Річка біля водоспаду Кудринець
|
|
| Річка Зелениця |
|
|
Працююча нафтова вежа
|
|
|
Пішохідний місток через річку Зелениця
|
|
|
Річка Зелениця біля нашої стоянки
|
День восьмий. Зранку йде дощ. Поступово він закінчується, ми збираємось і рухаємось у бік перевалу. Підйом дуже плавний, нескладний, але через дітей доводиться йти повільно та часто робити привали. На перевалі обідаємо та йдемо на спуск. Виходимо до річки Жонка. Тут є навіс, під яким – стіл із лавами. Це дуже добре, бо накрапує дощ. Стаємо на ночівлю.
|
|
Стоянка біля річки Жонка
|
|
|
Наш табір біля річки Жонка
|
День дев'ятий. Збираємось і йдемо вздовж річки у бік Яремче. Обідаємо, трохи не доходячи до міста. У місті натрапляємо на мікроавтобус, водій якого згоден відвезти нас до Ямни, де ми винайняли житло на одну ніч. Ямна – це передмістя Яремче. Тут дуже затишно. У господарів – велике подвір'я з альтанками та спуском до річки. Погода сонячна. Відпочиваємо після походу.
|
| Обід |
|
|
Село Ямна та річка Прут
|
|
|
Подвір'я приватної садиби, в якій ми зупинилися
|
|
|
Спуск із двору до річки
|
|
| Берег річки Прут |
|
| Качки |
|
| Качка |
День десятий. Півдня байдикування, і ми з допомогою вчорашнього водія виїжджаємо до Яремче на вокзал. Їмо у вареничній навпроти вокзалу. Сідаємо на потяг та їдемо додому. Виїжджаємо вчасно, бо погода зіпсувалася, небо затягнуте хмарами та йде дощ. Але нам вже байдуже!
|
| Вокзал Яремче |
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
У розділі "Коментувати як:" виберіть один з варіантів: а) "Анонімно", б) "Ім'я / URL-адреса" (URL-адресу вказувати не обов'язково), в) обліковий запис Google (тоді ви зможете отримувати на пошту повідомлення про нові коментарі, якщо поставите галку "Сповіщати мене").