У жовтні 2021 року ми здійснили похід у Туреччині східною частиною Лікійської стежки. Це був новий для мене регіон, інтерес до якого я відчував уже давно. Готуватися до походу ми почали вже у травні, як тільки повернулися з
походу Хмельниччиною. Купили квитки, вивчили карти, розпитали друзів, які вже були в тих краях, підготували необхідне спорядження. У підсумку похід пройшов вдало, майже без відхилень від заздалегідь запланованого маршруту.
Оскільки цей регіон Туреччини є популярним і досить добре описаним багатьма авторами, я обмежусь коротким звітом з акцентом на фотографіях. Почну з карти маршруту.
|
| Карта маршруту |
Трек походу:
Короткий опис нашого походу у хронологічному порядку
День перший. Вилітаємо з Харкова до Стамбула, там пересідаємо на літак до Анталії. До Анталії прилітаємо близько одинадцятої години вечора. Автобус, орендований заздалегідь, відвозить нас до селища Гьойнюк. Поруч із ним на березі моря є місце, позначене на карті як «кемпінг». Вивантажуємося. Бачимо кілька наметів та машин, а також кран з водою. Лягаємо спати.
|
|
Стоянка біля моря
|
День другий. Поруч із нами з'явилося кілька автобусів, і водії їх миють. Збираємось та йдемо в Гьойнюк. У будівельному магазині купуємо газовий балон для пальника, на шляху бачимо недорогу кав'ярню, де влаштовуємось на запізнілий сніданок. Вийшовши за селище, потрапляємо до каньйону Гьойнюк. Платимо за вхід, проходимо обладнану частину каньйону і починаємо підйом угору. Стежкою доходимо до стоянки на відрозі хребта. Тут чимало людей, але для нас місця вистачає цілком. Поруч – дуже хороше джерело. Стаємо на ночівлю.
|
|
Вид на каньйон Гьойнюк з траси
|
|
| Меню у кав'ярні |
|
| Снідаємо у кав'ярні |
|
|
Центр селища Гьойнюк
|
|
| Каньйон Гьойнюк |
|
| Вхід у каньйон |
|
|
Печера на початку каньйону
|
|
|
Печера на початку каньйону
|
|
|
Печера на початку каньйону
|
|
| Озеро в каньйоні |
|
|
Стоянка неподалік від початку каньйону
|
|
| Джерело на стоянці |
День третій. Лікійська стежка веде нас каньйоном. Не найлегша ділянка маршруту. Спочатку – підйом, потім йде спуск до річки. Одну з ванн переходимо по колоді. Рухаємось повільно. До запланованої стоянки дійти не встигаємо. Знаходимо інше зручне місце для ночівлі. Початково я заклав у розрахунок маршруту один резервний день, і тепер цей день компенсує нам повільне проходження каньйону.
|
| Ранок у каньйоні |
|
| Вид у бік моря |
|
| Місток у каньйоні |
|
| Перехід колодою |
|
| Ванни в каньйоні |
|
|
Стоянка в глибині каньйону
|
День четвертий. Ідемо доброю дорогою, потім стежкою, і знову дорогою. Проходимо кемпінг та кав'ярню. Незабаром каньйон закінчується, і ми потрапляємо до маленького села Гьойнюк Яйласи. Обідаємо в кав'ярні, заряджаємо телефони, набираємо води. За селом – підйом стежкою через скелі, потім плавний спуск. На карті намальовано два струмки, але води в них немає. Трохи далі позначено джерело і через 200 м – стоянка. Ідемо до них. І джерело виявляється добрим, і галявина дуже затишна, трохи вища за дорогу, з чудовими видами на навколишні гори. Розбиваємо табір.
|
|
Кав'ярня у верхів'ях каньйону
|
|
|
Підйом через скелі після села Гьойнюк Яйласи
|
|
|
Спуск стежкою з видом на гору Тахтали
|
|
|
Джерело поблизу стоянки
|
|
|
Стоянка біля дороги
|
День п'ятий. Чергування доріг і стежок виводить нас до великої мальовничої галявини, що нагадує пустелю або савану. Потім спускаємось у село Гедельме, обідаємо у кав'ярні, купуємо їжу в магазині, оглядаємо руїни замку та обладнану печеру. Гарною ґрунтовою дорогою йдемо до місця ночівлі, спостерігаючи на своєму шляху чудові краєвиди на гору Тахтали. Дотримуючись позначок карти, знаходимо задовільну галявину під намети. Вода тут лише у пластиковій трубі, яку доводиться розкрутити на місці стику двох секцій, набрати води, а потім скрутити знову.
|
|
Ділянка гарної дороги на Лікійській стежці
|
|
|
Галявина в африканському стилі
|
|
|
Вид на село Гедельме та гору Тахтали
|
|
|
Гора поряд із селом Гедельме заввишки понад 2000 м
|
|
|
Вхід до печери у Гедельме
|
|
| Печера у Гедельме |
|
| Печера у Гедельме |
|
| Печера у Гедельме |
|
|
Руїни замку в Гедельме
|
|
|
Вид на гору Тахтали на південь від Гедельме
|
|
|
Стоянка з видом на Тахтали
|
|
|
Вершина Тахтали на максимальному зумі
|
|
|
Вид на Тахтали з нашої стоянки
|
День шостий. Першу половину дня йдемо чудовою горизонтальною ґрунтовою дорогою, милуючись видами. На шляху оглядаємо спочатку невелику печерку, а потім на околиці села Яйлакуздере – маленький водоспад. На виході із села влаштовуємо обід у затишній альтанці. Поруч – кран з водою та туалет. Друга половина дня – крутий підйом у швидкому темпі (щоб встигнути до темряви) з 900 м до 1600 м до галявини біля підніжжя гори Тахтали. Приходимо втомлені, в сутінках. Місцевість сувора, але є вода, туалет та кав'ярня. Ставимо намети, робимо вечерю на пальниках і лягаємо спати.
|
|
Краєвиди з Лікійської стежки у бік узбережжя
|
|
|
Печера біля дороги
|
|
| Усередині печери |
|
|
Легка та приємна ділянка Лікійської стежки
|
|
| Маленький водоспад |
|
| Обід у альтанці |
|
|
Гора Тахтали на заході сонця
|
День сьомий. Вночі було холодно, і вранці теж холодно. Але щойно в улоговину проникають промені сонця, різко стає тепло. Дорога на Тахтали йде спочатку через ліс, потім – кам'янистим схилом, де навіть трави майже немає. Затяжний підйом веде до вершини (2365 м), де є кав'ярня та верхня станція канатної дороги. Обідаємо, фотографуємо краєвиди та йдемо на спуск. До наступного місця ночівлі (затишна галявина в лісі) знову приходимо в сутінках. Нижче – кемпінг, куди ми вирушаємо за водою. Після вечері лягаємо спати без зволікання, тому що дуже втомилися.
|
| Ранок в улоговині |
|
| Ранок в улоговині |
|
|
Вид на улоговину з підйому на Тахтали
|
|
|
Вид на подальший підйом
|
|
| Підйом на Тахтали |
|
|
Обід у кав'ярні на вершині
|
|
|
Вид з гори Тахтали на узбережжя
|
|
|
Кав'ярня та верхня станція канатної дороги
|
|
|
Оглядовий майданчик на Тахтали
|
|
|
Йдемо. Вершина залишається далеко позаду.
|
|
|
Ночівля на південному схилі Тахтали
|
|
|
Чайник на пічці-трісочниці
|
День восьмий. Рухаємось у бік узбережжя. На шляху до селища Бейчик озираємось і фотографуємо гору Тахтали. У Бейчику робимо привал біля магазину, щоб купити напої та солодощі. Вийшовши за селище, зупиняємось на обід біля річки, яка протікає лише 20 метрів і ховається у трубі. Потім відхиляємось від Лікійської стежки та йдемо коротшим шляхом. Пройшовши селище Улупінар, зупиняємося на ночівлю біля підніжжя гори Химера. Неподалік стоянки набираємо воду через люк у підземному каналі. Друзі йдуть на Химеру, щоб у темряві подивитись на її вогні. Я натер ноги і вирішую залишитись у таборі.
|
|
Вид на Тахтали з півдня
|
|
|
«Durak» перекладається з турецької як «зупинка»
|
|
|
Річка протікає лише 20 метрів і ховається у трубі
|
|
|
Кози біля нашої стоянки під горою Химера
|
День дев'ятий. Ідемо в селище Чірали, дорогою проходячи через гору Химера. На ній уже кілька сотень (або навіть тисяч) років горить газ, що виходить із тріщин у землі. Оглядаємо «верхні вогні», потім спускаємось до «нижніх вогнів». Звідти добре обладнана стежка приводить нас до підніжжя гори. Потім асфальтовою дорогою йдемо в селище та оселяємось в затишному і недорогому кемпінгу «Чірали». Оскільки зараз лише середина дня, то залишається час, щоб сходити до кав'ярні та погуляти селом.
|
|
Перевал на горі Химера
|
|
|
Вид на Тахтали з Химери
|
|
|
Тахтали з Химери на максимальному зумі
|
|
|
Верхні вогні Химери
|
|
|
Вид з Химери на селище Чірали
|
|
|
Спуск з Химери в Чірали
|
|
| Нижні вогні Химери |
|
| Руїни церкви |
|
| Кемпінг «Чірали» |
|
| Кошенята на кемпінгу |
|
| Кемпінг увечері |
День десятий. Відпочиваємо на кемпінгу, купаємось у морі, гуляємо селищем Чірали. Спати лягаємо не пізно, оскільки о 6-й ранку нас забирає звідси заздалегідь орендований автобус.
|
|
Рослини вздовж вулиці
|
|
|
Краєвиди околиць Чірали
|
|
|
Краєвиди околиць Чірали
|
|
| Море |
|
| Дерево на пляжі |
День одинадцятий. Піднімаємося о 5 годині ранку і починаємо збирати речі. До шостої ми вже повністю зібрані, і тут приїжджає автобус. Їдемо до Анталії. За вікном поступово світлішає, і можна дивитися на гори. З Анталії летимо до Стамбула, через кілька годин пересідаємо в літак до Харкова, і близько пів на сьому вечора ми прилітаємо в рідне місто. Наша мандрівка закінчилася!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
У розділі "Коментувати як:" виберіть один з варіантів: а) "Анонімно", б) "Ім'я / URL-адреса" (URL-адресу вказувати не обов'язково), в) обліковий запис Google (тоді ви зможете отримувати на пошту повідомлення про нові коментарі, якщо поставите галку "Сповіщати мене").