Похід Хмельниччиною – 2021: Сокіл-камінь, Китайгород, Совиний яр

Настала весна, а разом із нею – питання, куди поїхати на чергові травневі свята. Хотілося провести цікавий похід та отримати від нього задоволення. Я вирішив поїхати до Хмельницької області, де вже був із походом шість років тому. Тоді мені дуже сподобалося в тих краях, проте маршрут не скрізь був прокладений оптимально, і деякі цікаві місця ми не змогли відвідати. Цьогорічний похід мав виправити недоліки попереднього походу.

Оскільки я вже розповідав докладно про цю місцевість в статтях про похід Хмельниччиною у 2015 році, то тут обмежуся коротким описом. Обов'язково почитайте про мій попередній похід, щоб скласти більш повне уявлення про маршрут.

Карта маршруту

Powered by Wikiloc

Трек походу:

• переглянути на Nakarte.me
• завантажити GPX-файл

Отже, наша група із 8 осіб виїжджає потягом із Харкова до Хмельницького (а не до Шепетівки, як шість років тому). Ми заздалегідь орендували автобус (за що дякую Антону), і все це призводить до того, що до точки старту ми дістаємося швидше, ніж попереднього разу. Проїжджаємо малоцікаву (як виявилося в минулому поході) Михайлівку та розпочинаємо маршрут у Блищанівці.

Наша група у Хмельницькому

Далі, як і минулого разу, проходимо Супрунківці та починаємо підніматися до скелі Сокіл-камінь. Раніше перед початком підйому був місток через річку. На жаль, зараз його вже немає. Доводиться переходити річку вбрід.

Супрунківці

На відміну від попереднього разу, коли ми за незнанням не дійшли до скелі Сокіл-камінь всього 35 метрів (і прийняли за неї непоказний виступ, густо зарослий деревами), зараз ми виходимо точно до скелі і отримуємо величезне задоволення від її виду та пейзажів, які відкриваються із висоти.

Вид зі скелі Сокіл-камінь

Скеля Сокіл-камінь

Далі від скелі ми рухаємося короткою та зручною стежкою і незабаром опиняємось там, де шість років тому ми спускалися. Стежок на спуск немає, спускатися незручно. Доходимо до річки, але стежка вздовж неї теж заросла. Знову переходимо річку вбрід і виходимо туди, де ночували шість років тому. Раніше тут була зручна галявина зі столом та лавами. Зараз все зруйновано та занедбано.

Тому ми проходимо ще кілометр до великої галявини поряд із водоспадом (стара гребля). Галявина зручна, є стіл з лавами та джерело за дві хвилини пішки. Шкода, не здогадалися йти одразу сюди, могли б спуститися доброю дорогою.

Стоянка біля річки Гниловодка поблизу селища Княжпіль

Наступного дня йдемо вздовж річок Гниловодка та Тернава. На північ від Суржинців раніше був «місток» через Тернаву – дерево, що впало, з прибитим до нього поручнем. На жаль, зараз його вже немає, тому тут теж переходимо річку вбрід.

Брід через річку Тернава

Брід через річку Тернава

Після обіду біля колодязя йдемо коротшою (порівняно з минулим разом) дорогою. Вона піднімається вгору і дозволяє отримати задоволення від краєвидів, що відкрилися. Потім до самого Китайгорода також йдемо коротшим і швидшим шляхом – весь час правим берегом, не переходячи, як попередній раз, на лівий берег.

Долина річки Тернава та село Суржинці

Спуск у «каньйон» Тернави

Скелі біля Тернави

Скелі біля Тернави

Покинутий хутір

Але перейти через річку таки треба. Біля Китайгорода є місток, після якого ми потрапляємо на дорогу, що плавно піднімається до села. Підйом неважкий, дорогою можна помилуватися краєвидами та роздивитися Китайгородське відслонення.

Місток через Тернаву

Піднявшись нагору, робимо привал, щоб подивитися на каньйон річки Тернава. Потім спускаємося зручною стежкою в урочище Окунь, оглядаємо водоспади (фото водоспадів – у цій статті) і стаємо на ночівлю.

Каньйон Тернави біля Китайгорода

Наша група на фоні каньйону Тернави

Вранці на нас чекає крутий підйом із урочища до села Демшин, а потім – нудний перехід полями з Демшина до Субіча. Натомість у Субічі на нас чекають приголомшливі скелі на березі Дністра. Піднімаємося, проходимо скельною грядою і йдемо на спуск до Дністра (те, що ми хотіли, але не зробили в минулому поході). Дорога на спуск чомусь перекопана, що суттєво уповільнює наш рух.

Підйом з урочища Окунь

Берег Дністра у районі селища Субіч

На скелях у Субічі

Скелі у Субічі

Нарешті, ми внизу. Тут дуже красиво. Влітку, мабуть, тут буває багато людей. А зараз ми зустрічаємо лише одну групу туристів, тому без проблем знаходимо місце для ночівлі зі столом та лавками на краю соснового лісу недалеко від кромки води. Жаль, що на травневі свята вода в Дністрі ще холодна, і купатися в ній не хочеться.

Долина Дністра

Дністер

Стоянка на березі Дністра

Дністровський каньйон

Дністровський каньйон

На початку наступного дня ми долаємо підйом і повертаємося назад до Субіча. Потім проходимо через Калачківці та спускаємось до річки Студениця. Краєвиди тут гарні. Але попереду нас чекає Совиний яр, у якому на жодній карті не намальовано стежок. Мене це дивує: невже вздовж річки немає стежки? Виявляється, так.

Долина річки Студениця

Долина річки Студениця

Починаються густі чагарники. Стежка, якою ми йдемо, поступово зникає, а берег стає стрімким. Переходимо річку вбрід. На іншому березі стежки теж немає, але йти зручніше. Повільно просуваємося вперед, долаючи зарості та ділянки крутого берега на поворотах річки. Якоїсь миті знову переходимо річку по повалених деревах.

Совиний яр, переправа через річку Студениця

Наближається вечір. Нарешті о 19:30 ми доходимо до задовільної галявини, від якої до автодороги залишається лише півтора кілометри шляху, до того ж, судячи з карти, далі має бути стежка. Завтра нас має забрати автобус, щоб відвезти до Хмельницького на вокзал. І півтора кілометри до автобуса ми, звичайно, пройдемо. Тому спокійно влаштовуємось на ночівлю.

Вранці ми збираємося, без проблем за півгодини доходимо до автодороги і влаштовуємося на галявині в очікуванні автобуса. Нарешті він приїжджає і відвозить нас до Хмельницького. Сідаємо на поїзд. Похід закінчився! Хочу сюди ще!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Пам'ятник рюкзаку у Львові
• Як перепливти річку з рюкзаком
• Як підібрати спорядження для першого походу